Відверто кажучи, я абсолютно не маю нічого проти так званої об’єднаної опозиції, а по деяким їхнім задекларованим напрямкам, які спрямовані на захист України, готовий підтримати. Та от поки що незрозуміло чому, але, на превеликий жаль, після зустрічі з пані Кужель, котра на днях завітала у Рубіжне, як ніби представник чи то пак посланниця від об’єднаної опозиції, мої думки впевненою ходою приблукали до його темності абсурду. Справа втім, що мені не зовсім зрозуміло на що розраховують у ВО «Батьківщина», придбавши Кужель.
Як же ж старанно мені не наголошували у великому залі будинку культури привезені два десятка кужелівських глядачів про те, щоб я рахувався з тим, що Саша Кужель — це жінка, але логічного продовження від їхнього наголошення; мовляв, так, добре, я ж цілком не проти того, що Саша Кужель – не мужик, і що далі?, так і не було.
Було лише затикання рота і заклики до терпіння. Погодьтеся, якось нездорово виглядає те, що громадська захисниця приїхала затикати рот громаді і закликати до терпіння. У такому випадку у нас тут і своїх затичок та закликаючих нагадино по самі вінця.
Я кидаю з залу на трибуну навідні координати, що ми — у Рубіжному, і нам цікаво про рубіжанський Красітєль та Чулочку, а не про сєверодонецький Азот чи лисичанський НПЗ, а приїжджі глядачі мені: имейте уважение, Кужель – женщина! Я знову їй: повідомте нам, звідки ви родом?, а мені у відповідь: от какой бессовестный, засланый козачок; Александра Владимировна — женщина!
А коли Кужель-женщіна кинула в залу, що я нібито не відомо кому продався за 30 срібляників, то я, згадавши про її побігеньки від регіоналів до БЮТу, від БЮТу до Тигипича, від Тигипича, знову до БЮТу, запропонував їй поділитися зі мною своїми срібляниками. Бо по цілком явним підрахункам Кужель має винятковий талант продавати свої «громадські захисні здібності» одним і тим же купцям по декілька разів.
Але Кужель свій побігенько-торгівельний досвід з легкістю записує собі у плюси, називаючи це корисною наукою, тобто навчання на помилках, і як не дивно, вона зовсім не париться з приводу того, що її помилки мають системний характер. І що найцікавіше в цій ганьбі, що вона не соромиться демонструвати вигляд, з якого можна подумати, що їй зовсім невідомо те, що бажано б вчитися на чужих помилках, а не на власних.
З огляду на це, виникає абсолютно логічне питання: з якого переляку розумні рубіжани мають вірити в те, що запропонована Кужель пропозиція з вибором (начебто прізвище тої пропозиції Радченко) — не чергова її помилка?
По великому рахунку, ситуація з Кужель – це помилка опозиції. Сьогоднішнім опозиційним силам у регіони, де традиційно голосують за московський варіант, потрібно нести ту ж саму ідею, говорити такі ж слова, що й в інших регіонах України, не треба намагатися заплутати людей такими персонами, як Кужель.
Бо люди, які розчарувалася у регіоналах та комуністах і ті, що підростають, так чи інакше перед вибором проявляють зацікавленість до альтернативи, але після того, що демонструє їм на місцях ця альтернатива в особі Кужель, приводить їх до думки, що краще нехай залишається все так, як є.
Зрозуміло, що важковаговики з опозиції по-звикали виступати з зомбоящика та на площах і містах де мають традиційну підтримку. Але якраз саме живе спілкування з громадою тут, на Сході і Півдні — і не в залах, а на площах — і необхідне опозиції для завоювання підтримки. Звичайно, ця робота супроводжуватиметься багатьма неприємностями, адже інакше ніяк зупинити яничар і об’єднати українців.
Андрій Сокирка
700